Чуваки, а чо я тут вспомнил! Надо написать про своё одно из самых грандиозных похождений, которое случилось как-то на диком западе. Так вот, меня снарядило на охоту в индейском стиле с топором на уток! Говорили мне уже, что надо было закрыть эту тему с наркотиками, да только бодрящие закладки в нос так и манили меня. И тут случилось чудо, встретил я брахмана, который предложил мне мефедрон и такой дистрибьюторский контракт, что штырит просто от одной мысли о наглотаться колес!
Пришлось мне, не долго думая, откатить ему пару тысяч, чтоб забрать свои закладки. Но это стоило того, потому что снотворное от пары дней полной сушки уже обеспечивало мне штырение от самого себя. Ну а что, с любимыми барбиками в кармане и топором за спиной, это должно было быть самым прекрасным днем!
| Окунь: |
а я думал, что уток будем гнать? |
| Я: |
Ахаха, не-не, окунь - это туса по-другому называет наших друзей с крыльями. |
И так, я взял своего топора, надел на шею бусы из закладок и пошел с другом на реку. Ну а друг, конечно, тоже довольно забавный был. У него вообще все время было лицо, словно он наглотался колес: глаза на лоб вылезли, а искры летели от него, как от семечек, но только не взрывались.
Ну ладно, все готово к охоте, топор на плече, а мы с другом уже готовы пинать этих увеселителей из самой природы. Накинулись мы на уток так, словно они – богатыри, а мы – два Емеля. Я фыркнул: "Самомысли", как индейцы, которые на охоте накликают духов на жертву. И тут, какое-то мудло улетело подальше, а я обрадовался: это же моя добыча!
Одеты мы, я в своем парандже, а друг в серединке. И тут я понял, что быть гопником – это гордость, что я души в чем-то прекрасном и нарочно беру только ляпы. Гопить – это наша идея гения!
Нагнал я на него, как гепард на газели, но вдруг утки втройне-четверной разделась и готова была защищаться от нашей гопаньки. Я без раздумий бросился нападать на неё, однако оказалось, что утка – это общественный благоустроитель, а я просто палец судьбы! Промахнулся я, да так, что уже готов был закрыть свою глупую жизнь гопника.
Я: Отвечай, чувак, ты космосом разводишь меня здесь или чо?
Друг: Нет-нет, все норм, сейчас будем вторую гонять.
Я: Ладно, только сперва вернись на землю, а то висишь тут, словно Христос.
И вторую гоняли, конечно. Но только вот утки уже были осторожными и летали, словно вертолеты. Мы же пытались налететь на них, словно НЛО. Пока что-то нескладно получилось, однако за счет хорошей скорости, наша орда отходила от наглотания от уток.
Друг: Братуха, надо идти домой, а то так вообще гопать забудем.
Я: Ты, наверное, прав, дак я еще несколько барбиков дома оставил. Давай домой, потом еще пойдем неуклюже охотиться.
Итак, такие дела у нас происходят, странно, что я до сих пор живой. Напугать уток топором и в гопниковском стиле - это не каждому под силу. Видимо, я – особая натура, судя по всему, похожая на индейца. Ну а вот дома меня ждал сюрприз, откуда брахман забрался в мою комнату и прямо с пола предложил мне отменное качество мефедрона. Кто бы мог подумать, что у охоты на уток найдется такое продолжение!
Брахман: Хей, братишка, а ты не замечал, что твои утки – это на самом деле все спутники медведей? И они знают все самые глубокие секреты дикого запада!
Я: Нет, не замечал, братан. Тебе можно верить или ты тоже в штыре от этого вашего мефа?
Брахман: Эй, да я – самый здравомыслящий брахман на всем диком западе, эти утки – настоящие сокровища, они спят исключительно в океане знаний, и только герой с топором на плече может их разбудить.
Я: Что ж мне тогда еще остается, как пойти и узнать все секреты дикого запада от своих лучших друзей – уток?
И так, вместе с Брахманом, хлопнули по бутылке мефа и я понял, что надежды нет. Пока я не узнал все секреты дикого запада, я не могу умереть. Окунуться в мир мистики и тайны, это же знак моей уникальности. Идти за утками, словно преследовать собственные глупости, – это путь самураев и героев. Даешь еще одну дозу бодрящего мефедрона и пошли на охоту за утками!
Я тут решив написати свій розповідь, як я став переможцем у турнірі з відеоігри Дота, але трошки іншим шляхом, ніж можливо багато хто очікував. Ну отже, почнемо!
Закладки... ці хімічні експерименти, які іноді вживав, не ставали мені на заваді. Вони допомагали збільшити концентрацію, підвищували реакцію та робили гру більш насиченою. Все почалося звичайно: після важкого дня з роботи і довгої гри, мої розумні знайомі порадили спробувати неперевершений товар. І от я, не витримавши спокуси, нарешті решилось замовити свою першу
закладку.
Треба сказати, що знаходження
рівного магазину з якісними ковзкостями було справжнім викликом. Пробував різні, але тільки один виявився справжнім скарбом посередині маси фальшивок. Тому коли знайшов того самого постачальника, відразу ж замовив свою наркоту.
І ось наступного вечора, я отримав свою очікувану посилку. Я не міг уявити, що цей коричневий порошок принесе мені стільки радості. Купивши амфетамін, я відчув, як він вже розбурхував мої емоції, підготовивши мене до майбутньої битви.
Зараз я готовий докладати усіх зусиль, щоб стати найкращим гравцем у турнірі. Амфетамін мав мене захопити своїми могутніми хвилями енергії і зосередження. Він перетворив зміршування часу на тільки приємні хвилини гри.
Та оцей час настастав, і я готовий запустити гру. Захоплений відчуттям, у яке мене вклали амфетамины, я поглинувся у світ битви з екрану. Час, коли пройшли години на миття рук та перекуси, відлетів геть. Це був мій день, мій час, моя гра.
Сила гри поєдналася з силами наркотиків, створюючи неймовірну симфонію ідеального погруження. І я почувався непереможним. Амфетамін допоміг мені одержати перевагу над противниками, дозволяючи реагувати швидше та приймати кращі рішення.
Тут можна було б розповісти про
гирик і
масло, але моє виграшне відчуття було чистим і сильним. Я забув про жорсткість своїх м'язів, про відходи після гри і все, що стояло на моєму шляху до перемоги.
Тому, коли інші гравці почали здарався, я продовжував битися. Я відчував
улет, що не знало меж. Це було справжнє задоволення, яке навіть не можна зіставити з реальним життям. Мені потрібний був тільки екран, мишка, клавіатура та мої безшумні готові друзі.
Продовжуючи свою історію, я повинен зазначити, що є точки, які слід уникати. Внутрішньовенне введення наркотиків - це злочин, який не можна пропустити. Воно може знищити життя, замість того, щоб надихати і покращувати. Тому я обрав шлях орального вживання, щоб не ризикувати своїм здоров'ям і життям.
Проходячи крізь етапи гри, я почував себе все більш і більш впевнено. Амфетамін пропонував мені розслаблення і концентрацію одночасно. Це було як обіцянка на моє бажання стати кращим.
Варто зазначити, що все це не відбувається без присутності небажаного супутника -
відходів. Після тривалої гри і використання наркотиків, організм потребує відпочинку і відновлення. Якщо не вміти контролювати цей процес, він може спустити вас на дно.
Турнір підходить до кінця. Моя гра була майстерною. І я переміг! Я став найкращим гравцем, розкривши усі свої можливості під впливом амфетаміну. І хоча цей шлях може здатися незвичним і навіть небезпечним, він показав мені, наскільки сильними можуть бути мої можливості.
В заключенні, хочу сказати, що кожен має свій шлях до перемоги. Мій шлях був винятковим, з використанням наркотиків, але цей досвід викликав у мене міцне пізнання самого себе і показав, наскільки велико моє прагнення до успіху. Наркотики можуть бути небезпечними, але якщо використовувати їх з розумом, вони можуть допомогти зробити щось неймовірне.